«Сей Иисус, вознесшийся от вас на небо, придёт таким же образом, как вы видели Его восходящим на небо» (Дея. 1,11).
«Как молния исходит от востока и видна бывает даже до запада, так будет пришествие Сына Человеческого» (Мф. 24,27).
Сегодня Вознесение!
Христос – наше Спасение –
Взошёл в небесный край.
Он выполнил задание,
А нам Он завещание
Оставил. Твёрдо знай,
Что Он вернётся с славою
И силой, и державою
Забрать Своих к Себе,
Которые меж тернами
Ему остались верными
В решительной борьбе.
Как молния блистательно,
Он мир осветит тщательно,
Увидят все Его!
Не скроются и грешные,
И слёзы безутешные
Не смогут ничего.
Тому ж, кто проповедует,
Что тайно ждать нам следует
Явления Христа,
Что Он не всем объявится,
А лишь в своих прославится
Не верьте никогда!
* * *
Владимир Кодебский,
Луцк, Украина
Чтобы никого не смущала ёлочка, я заменил фотографию.
Прочитано 3120 раз. Голосов 5. Средняя оценка: 3,4
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
